Шевченківські дні

2015-03-10

Початок березня ознаменувався святкуванням 201-ї річниці від дня народження Великого Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка. Сьогоднішні дні вшанування пам’яті поета здаються як ніколи важливими своєю актуальністю і візійністю споглядання у майбутнє. Адже ще два століття тому письменник виголосив: « І на оновленій землі врага не буде супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі». Цими словами Т.Шевченко ніби пророкував українцям наше сьогодення, тривожні часи становлення самодержавності і усвідомлення своєї національної приналежності, виокремлення рис ментальності, які сприятимуть у подальшому розвитку демократичного правового суспільства. Отже, 9-10 березня стали для українців тою датою, коли вшановується не тільки пам’ять Пророка української літератури, а й пам’ять вшанування волі до боротьби свого народу,до незламності духу і бажання зламати той гніт і пута неволі,якими нас ярмили стільки літ.

У Стричавській школі у зв’язку з цією подією відбувся урочистий концерт, на якому учні старших класів виступили з декламацією поезій Т.Шевченка, виконали пісні на слова поета, чим розчулили присутніх. Адже уривки з поеми «Катерина» не лише показали глядачам соціальну несправедливість, а і вкотре зазначили на ментальній різнорідності двох культур: української ( образ Катерини) й російської (образ москаля). Ліризм виконання пісень «Така її доля», «Реве та стогне Дніпр широкий» та ін. пройняли глибиною образного світу, діалектикою поєднання інтимного, особистого із громадянським пафосним звучанням. Здається, ніби сам Т.Шевченко був присутній серед слухачів…Але тепер він не просто слухав,хитаючи головою, а був нарешті свідком «слави дідівщини», свідком усвідомлення українською нацією свого обов’язку перед державою і нащадками. Дякуємо тобі, Тарасе.